Маленьке життя, тривалістю в три місяці

19.12.2017

Eine kleine Reise ist genug um die Welt zu erneuert.

Kurt Tucholsky

Ще весною я роздумувала куди їхати: в Чехію на викладання чи в Німеччину, аби проводити дослідження? Вибір був складним, адже Чехія - це була вже знайома країна, я знала місто та людей в університеті, а Німеччина лякала мовою, невідомістю та розумінням, що доведеться виходити із зони комфорту. Метання все ж таки привели до вибору Німеччини, про який я жодної хвилини не пошкодувала.

Проект

Почну з того, що за проектом ми могли працювати над мовною тематикою, але мені захотілося дійсно дослідити щось саме в житті Німеччини, саме тому я обрала тему «Ризик емоційного вигорання українських та німецьких волонтерів». Аби можна було зробити відносно об'єктивне порівняння, я зупинилася на волонтерах, які працюють з біженцями та безхатченками в Німеччині, і з вимушеними переселенцями та безхатченками в Україні. Хід дослідження видався цікавим та продуктивним: інтерв'ю з волонтерами, десятки прочитаних статей та їх аналіз на тему вигорання, статистики та таблиці.

Мушу зізнатися, що психологія та соціологія стали мені ближчими та по-справжньому цікавими. Досвід інтерв'ю - це теж незабутньо, особливо, коли ти бачиш, як люди по-різному реагують на запитання, коли змінюється голос після заглиблення в особистісну сферу та коли мовний бар'єр є не перешкодою, а випробуванням.

Я безмежно вдячна за цей досвід соціологічного дослідження та нові горизонти для себе.

Deutsche Sprache

Наступним моментом німецької радості стала сама мова. Вивчаючи в університеті російську як другу іноземну, я ніколи не надавала значення німецькій, та казала, що ніколи не буду її вчити. Та сталося не так, як гадалося. Hochschule в Магдебурзі надали нам чудову можливість відвідувати заняття з німецької мови. Мені пощастило, що моя група на рівні А1 була маленькою, та викладач кожному з нас приділяла багато уваги, і це дало свої результати. За 2 місяці я навчилася висловлювати елементарні думки та будувати нескладні речення. До того ж, постійне перебування у мовному середовищі спрощує процес адаптації до мови, і на слух розумієш більше, ніж читаючи. Маю сказати, що німецька мова дуже логічна та в багатьох граматичних моментах схожа на українську чи російську, тому нашій людині розібратися у німецьких відмінках не так вже й складно. Тому тепер маю ще одну мету - опанувати і цю мову.

Мультикультуралізм та з чим його їдять

До приїзду в Німеччину я не була знайома з цим поняттям, адже в Україні такого явища не існує. Ідеального мультикультуралізму не існує і в Німеччині, адже і тут є місце упередженості, але, в порівнянні з Україною, Німеччина - це такий собі melting pot.

Склалося так, що серед моїх «німецьких» знайомих було більше НЕ німців, але йорданців, іспанців, американських німців, росіян та індусів. Саме таке середовище ще раз довело мені, що люди не мають ділитися ані за національністю, ані за кольором шкіри чи політичними поглядами. Що різнить, то це людяність і готовність приймати іншого, яким він є, без упереджень.

Завдяки тому, що стереотипи можуть ламатися, я змогла відкрити для себе традиції арабського світу та їхні чудові музику та танці; скуштувати традиційні страви деяких країн; відчути запальний характер та відкриту душу іспанців; і їсти з однієї тарілки разом з росіянами.

Галопом по Європах

Я не даремно у епіграфі використала слова К. Тухольського про те, що маленької подорожі достатньо аби оновити нас і світ.

Завдяки тому, що ми отримували досить велику стипендію в рамках проекту, я мала можливість подорожувати Німеччиною, та відвідала ще декілька європейських країн. До списку німецьких міст додалися Лейпциг, Галле, Вольсбург, Потсдам та Нюрнберг. Останнє місто показало ту Німеччину, яку завжди очікуєш побачити після фільмів про Середньовіччя: тут і фахверковські будиночки, і бруківка, і маленькі площі зі старовинними церквами та вуличною музикою. Хоч історична подія, яка мала місце у Нюрнберзі не була радісною (Нюрнбергський процес), однак сучасне місто робить акцент на приємних традиціях минулих століть.

Поїздки до Вольсбурга та Галле були організовані Міжнародним відділом Вищої школи Магдебург-Стендаль, а саме Buddy Program (програма для іноземних студентів, аби допомогти їм адаптуватися в житті Німеччини). У Вольсбурзі ми відвідали музей автомобільного концерну «Volkswagen», а у Галле наїлися смачнющих праліне на шоколадній фабриці «Halloren».

До того ж, я здійснила свою дитячу мрію та відвідала Італію. Моїми зупинками були Верона, де мало місце відоме трагічне кохання, та Флоренція, де народилася літературна італійська мова. Звісно, це інша Європа, зовсім не схожа на Німеччину, Чехію чи Австрію. Якщо описати Італію декількома словами, то отримаємо: тепло, мопеди, емоційність та смак.

Про сум за домівкою та інші побічні ефекти

Це той стан, якого уникнути особисто мені завжди важко, і зазвичай він має місце перший тиждень по приїзду в іншу країну, бо має відбутися адаптація, а потім за два тижні до від'їзду, бо розумієш, що перебування ніяк не продовжиться і додому повернутись доведеться. У такі моменти мені допомагало активне соціальне життя.

Ще одним, так званим побічним ефектом, було зривання ярликів з самих німців. Але це приємний момент. Адже ми звикли сприймати німців супер пунктуальними педантами, які живуть, плануючи зустріч з друзями чи шопінг у своїх записничках, та переходять дорогу тільки на зелений. Ні! Вони не завжди пунктуальні, люблять порушувати правила та вміють бути спонтанними.

Хочу сказати, що подорожувати та приймати участь у міжнародних проектах варто, адже це дійсно оновлює та додає змісту буття. Однак завжди варто повертатися, і пам'ятати, де все починалося. І зараз, коли мені залишився місяць до закінчення університету, і озираючись назад, я дякую моїй Alma Mater, зокрема філологічному факультету, за всі ті чудові проекти та програми, в яких я мала змогу приймати участь. Поки що це були мої найкращі 5 років життя.

Фараон Поліна

студентка 6-го курсу

Вечірній Магдебург

Вольсбург, дзеркальне авто

Галле, Хальорен

Лейпциг, пам'ятник Битві Народів

Потсдам

Різдвяний ярмарок у Магдебурзі

Паніні у Флоренції